Весной распускаются почки
То дождь, то снег ,то ветер
Никак не вложу в эти строчки
На все вопросы ответы.
Вопросы, вопросы , вопросы
За окнами просто стужа
Смотрю на отблески света
Где падает свет на лужи.
Но стынут слезы в глазах
Исчезли радости блики
И словно птица в силках
Сжимается сердце в крике.
И только окрепнешь вроде
Чтоб выбраться из передряги
Вязнут уставшие ноги
Средь месива снега и грязи.
Но почему же ,Господи,
Бьет этот мокрый снег
Но почему же Господи
Доступ имеет грех.
Где-то исповедание
В жизни моей нарушено
Божья ограда крепкая
Этим грехом разрушена.
Доступ имеет лукавый-
Восстанови ограду,
-Господи, исповедуюсь,
Прости и храни от ада.
Господи,исповедуюсь,
Плачу ,взываю о помощи,
И вдруг я услышала птиц
Кричащих в соседней роще.
И вдруг я услышала тишь
И запахи трав как веянье,
И веры окрепший щит
Меня сохранил от падения.
И словно в другом все свете,
Исчезло с души страдание
Пусть снег с дождем и пусть ветер
Стою я в исповедании.
В слезах, в раскояньи с молитвою
Пред Богом моим я плачу
Я выиграла эту битву
Но это была не удача;
Это была победа
Господа Иисуса
Ему я доверила жизнь
И мысли свои и чувства.
Пред Ним в сокрушении сердца
Сложила грехи у креста
Господи,это счастье-
Я знаю Иисуса Христа!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
